«

»

Пам’ять голоду. Пам’ять серця…

У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої, найблагодатнішої землі. Як сталося що без засухи, без війни, в самому центрі Європи, в Україні, яка завжди була справжньою житницею, від страшного голоду померли мільйони невинних людей? Це була безжалісна, нелюдська війна тоталітарної системи проти нашої країни. І сьогодні, нарешті, ми говоримо про це відкрито. А день Пам’яті загиблих від голодоморів відзначається на державному рівні. 28 листопада Україна відзначає 82 роковини голодомору 1932-1933 рр.

DSC_0573
Вранці  новокаховчани – представники місцевої влади,керівники та працівники організацій, установ, студенти, ліцеїсти, викладачі, активісти, депутати, усі небайдужі містяни – взяли участь у церемоніалі пам’яті, присвяченому  жертвам    геноциду українського народу 1932-19133 років. Біля пам’ятної стели  жертвам голодомору, що на вулиці М. Букіна, було людно. Атмосферу навіть важко передати словами. Мало кому з присутніх вдавалося стримувати сльози, адже лише від розмов про те страшне жахіття, холоне кров у жилах, а на серці відчувається невимовний  біль і щем.

DSC_0581
Напередодні в холі Новокаховського професійного ліцею була створена експозиція, яка символізувала співчуття та пам’ять до страшних подій минулого. У бібліотеці ліцею були проведені тематичні бесіди/

Golodomor15_01
А о 16:00 колектив ліцею приєднався до всеукраїнської акції “Запали свічку”, та вдома на підвіконнях запалили свічки з метою вшанування пам’яті померлих під час страшного Голодомору.

IMG_2488
Запалимо свічку, як образ скорботи,
Запалимо свічку, як оберіг,
Запалимо світло пошани й турботи
Для тих, хто побачити щастя не встиг?